Стандарти і рекомендації із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Складова частина 2

 

План

1. Урахування внутрішнього забезпечення якості освітніх послуг.

2. Розроблення методологій, що відповідають меті забезпечення якості.

3. Процеси запровадження Стандартів і рекомендації із забезпечення якості. Незалежні експерти. Критерії для результатів.

4. Процес розгляду скарг та апеляцій як частина моделі зовнішнього забезпечення якості освіти.

 

1. Урахування внутрішнього забезпечення якості освітніх послуг

Стандарт передбачає:

Зовнішнє забезпечення якості повинно стосуватись ефективності процесів внутрішнього забезпечення якості, описаних у Частині 1 ESG.

Рекомендації:

Забезпечення якості у вищій освіті ґрунтується на відповідальності закладу за якість своїх програм та іншої діяльності, а отже, важливо, щоб зовнішнє забезпечення якості визнавало і підтримувало відповідальність закладу за забезпечення якості. Щоб забезпечити зв’язок між зовнішнім і внутрішні оцінюванням якості, зовнішнє оцінювання якості включає врахування стандартів Частини 1. Це може здійснюватися різними шляхами, в залежності від типу зовнішнього забезпечення якості.

 

2. Розроблення методологій, що відповідають меті забезпечення якості

Стандарт:

Зовнішнє оцінювання якості слід визначати і розробляти конкретно, забезпечуючи його відповідність досягненню цілей і завдань, встановлених для нього, водночас враховуючи відповідні нормативні положення. До його розроблення і безперервного вдосконалення слід залучати стейкхолдерів.

Рекомендації:

Щоб забезпечити ефективність і об’єктивність, для зовнішнього забезпечення якості життєво важливо мати чіткі цілі, погоджені зі стейкхолдерами.

Цілі і завдання щодо реалізації процесів мають:

• враховувати рівень завантаженості та витрати, які вони накладають на заклади;

• враховувати необхідність допомагати закладам вдосконалювати якість;

• дозволяти закладам демонструвати це вдосконалення;

• забезпечувати надання чіткої інформації щодо результатів і подальших дій (result in clear information on the outcomes and the follow-up).

Система зовнішнього оцінювання може працювати більш гнучко, якщо заклади демонструють ефективність власного внутрішнього забезпечення якості.

 

3. Процеси запровадження

3.1. Стандарт:

Процеси зовнішнього забезпечення якості повинні бути надійними, корисними, наперед визначеними, послідовно запроваджуваними і опублікованими. Вони охоплюють:

• самооцінювання або його еквівалент (a self-assessment or equivalent);

• зовнішнє оцінювання, яке зазвичай передабачає відвідування закладу (an external assessment normally including a site visit);

• звіт за результатами зовнішнього оцінювання (a report resulting from the external assessment);

• послідовні подальші дії за результатами оцінювання (a consistent follow-up).

Рекомендації:

Зовнішнє забезпечення якості, що виконується професійно, послідовно і прозоро, гарантує його сприйняття і вплив.

Залежно від моделі системи зовнішнього забезпечення якості, заклад створює основу для зовнішнього забезпечення якості шляхом самооцінки або збираючи інші матеріали, у тому числі підтверджувальні дані. Письмову документацію зазвичай доповнюють інтерв’ю із стейкхолдерами, які проводяться під час відвідування закладу.

Результати оцінювання викладаються у звіті, поданому групою зовнішніх експертів.

Зовнішнє забезпечення якості не завершується звітом експертів. Звіт слугує керівництвом для подальший дій закладу. Агентства забезпечують аналіз подальших заходів, яких вжив заклад. Сутність подальших дій залежить від моделі зовнішнього забезпечення якості.

3.2. Незалежні експерти

Стандарт:

Зовнішнє забезпечення якості повинно виконуватися групою незалежних експертів, що включає представника (представників) студентів.

Рекомендації:

В основі зовнішнього забезпечення якості лежить широкий діапазон експертизи, що надають незалежні експерти, які сприяють роботі агентства завдяки своїм внескам з різних точок зору, включаючи перспективи закладів, викладачів, студентів і роботодавців/професіоналів-практиків.

Щоб гарантувати цінність і послідовність роботи експертів:

• їх ретельно відбирають;

• вони мають відповідні навички і компетентні виконувати це завдання;

• вони спираються на відповідний тренінг та/або брифінг.

Агентство забезпечує незалежність експертів, запроваджуючи механізм запобігання виникненню конфлікту інтересів.

Бажаним є залучення до зовнішнього забезпечення якості міжнародних експертів, наприклад, як членів експертної ради, оскільки це додає подальший вектор процесам розвитку і запровадження.

3.3. Критерії для результатів

Стандарт:

Будь-які висновки або судження, зроблені у результаті зовнішнього забезпечення якості, повинні ґрунтуватися на зрозумілих та опублікованих критеріях, які послідовно застосовуються, незалежно від того, чи призводить процес до офіційного рішення.

Рекомендації:

Зовнішнє забезпечення якості і, зокрема, його висновки, повинні справляти значний вплив на заклади і програми, що оцінюються.

В інтересах рівності і надійності, висновки зовнішнього забезпечення якості ґрунтуються на наперед визначених та опублікованих критеріях, що послідовно інтерпретуються та ґрунтуються на доказах.

У залежності від системи зовнішнього забезпечення якості, висновки можуть мати різні форми, наприклад, рекомендації, судження або офіційні рішення.

3.4 Звітування

Стандарт:

Повні експертні звіти повинні публікуватися, вони мають бути зрозумілими і доступними для академічної спільноти, зовнішніх партнерів та інших зацікавлених осіб.

Якщо агентство приймає будь-яке офіційне рішення на основі цих звітів, рішення слід опублікувати разом із звітом.

Рекомендації:

Експертний звіт складає основу для подальших дій закладу у відповідь на зовнішнє оцінювання і надає суспільству інформацію щодо діяльності закладу. Щоб звіт використовувався як основа для дій, які необхідно вжити, він має бути зрозумілим і точним за структурою і мовою та охоплювати:

• опис контексту (щоб допомогти позиціонувати заклад вищої освіти у конкретному контексті);

• опис індивідуальної процедури, у тому числі залучених експертів description of the individual procedure, including experts involved;

• докази, аналіз і результати (evidence, analysis and findings);

• висновки (conclusions);

• риси належної практики, продемонстровані закладом (features of good practice, demonstrated by the institution);

• рекомендації щодо подальших дій (recommendations for follow-up action).

Може бути корисним підготувати короткий звіт.

Фактична точність звіту покращується, якщо закладу дають можливість указати на фактичні помилки ще до завершення звіту.

 

4. Процес розгляду скарг та апеляцій як частина моделі зовнішнього забезпечення якості освіти

Стандарт:

Процеси розгляду скарг та апеляцій слід чітко визначити як частину моделі процесів зовнішнього забезпечення якості та повідомити про них заклади.

Рекомендації:

Щоб захистити права закладів і забезпечити чесний процес прийняття рішень, зовнішнє забезпечення якості проводиться за умов відкритості та підзвітності. Тим не менш, можливі непорозуміння або випадки незадоволення щодо процесу або офіційних висновків.

Заклади повинні мати доступ до процесів, що дозволяють їм звертатися до агентств з питаннями, які викликають занепокоєння; агентства повинні опрацьовувати такі питання професійно шляхом чітко визначеного процесу, який послідовно застосовується.

Процедура оскарження дозволяє закладу висловити власне незадоволення щодо проведення процесу або тих, хто його проводив.

У процедурі апеляції заклад ставить під сумнів офіційні висновки процесу, де він може продемонструвати, що висновок не ґрунтується на обґрунтованих доказах, що критерії були некоректно застосовані, або процеси не були послідовно запроваджені.

 

Література

  1. Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система: довідник користувача/ пер. з англ.; за ред. Ю.М.Рашкевича та Ж.В.Таланової. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 106 с.
  2. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
  3. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/222-19.
  4. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. ─ Електронний ресурс. Режим доступу : mon.gov.ua/.../Реформа%20освіти/07-metod-rekomendaczi...
  5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти». Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248779880.

Додаткова

  1. Добко Т. Пропозиції до проекту Концепції реформування системи ліцензування та акредитації у вищій освіті України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dovira.eu/ Accreditation _ proposals.pdf_2014
  2. ДСТУ ISO 9000:2007. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів. – К.: Держспоживстандарт України, 2008. – 37 с.
  3. Забезпечення якості вищої освіти: європейські кращі практики для України. / Жиляєв І. Б., Ковтунець В.В., Сьомкін М.В. / Вища освіта України: стан та проблеми – К. : Нац. акад. прав. наук України, НАПН України, 2015.
  4. Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (15.10.2014).
  5. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991. – № 34. – С. 451.

 

Перейти до наступної теми

Зміст